Історична довідка
Історія заснування с. Високого
Перші згадки про село Високе сягають у віків давнину. По літопису вже 1160 року воно було спалене половцями.
Київська Русь страждала від нескінчених набігів половецьких ханів та князівських міжусобиць. Великі князі київські втрачали владу, центр політичного і культурного життя переміщується на Південний Схід країни.
А далі нове лихо насувалося на Русь: в південних степах з'явились орди татаро-монгольських завойовників. Ця страшенна сила на своєму шляху грабувала, знищувала все живе, а «красных девушек» полон забирала.
В 1240 році татаро-монголи захопили Київ – столицю Київської Русі.
Безперервними потоками від тяжкого лиха втікали люди в малодоступні місця, осідали там, створюючи свої курені. Один із таких куренів був заснований якраз на місці де тепер центр села Високого. Перший поселенець Ївка саме тут і вибрав підвищене місце у високому лісі, недалеко від річки Сороки. Пізніше поселилися тут ще три брати – Яків, Іван та Павло. Від цих імен походять прзівища Павленки, Яковенки, Іваницьки.
Так розширювалося і росло це поселення. Є дві версії щодо походження назви села. Перша – що назва пішла від оточуючого високого лісу, друга – що заснували його втікачі від панського гніту в Польщі, з волості (гміни) Висока.
На початку XVII сторіччя на Україну вдерлись польські загарбники, насаджуючи свої порядки, грабуючи народ, рвучи на куски українську землю . Щедро наділяли вони маєтками своїх воєвод та зрадників українського народу . Одне із повстань, очолюване Павлюком, було придушене польською шляхтою в 1637 році .Після цього шляхтанкаЛяховська , чоловік якої знайшов могилу на землі українській, осіла в одному з живописних місць біля Високого, заволодівши лісами, луками, землею і людьми, яких вона жорстоко експлуатувала. Там, де вона жила, і зараз весь куток села називають Ляхівкою.
Селяни поділялися на казенних, козаків та кріпаків. Основним заняттям їх було землеробство, скотарство, частково – рибальство. Засоби виробництва того часу – дерев'яна соха з залізним сошником та дерев'яна борона, або грушева гілляка. Старожили розповідають, що біднішого села від Високого не було в усій окрузі. Земля ж бо піщана, та й тієї мало. Врожаї збирали мізерні.
Дуже низьким був і культурний рівень життя селян. Єдиним вогнищем «культури» була церква, яка числилася ще по перепису 1767 року.
На цвинтарі ж біля церкви час від часу збиралася громада вирішувати справи про луг, ліс, часто збори ці закінчувалися бійкою між багатіями та біднотою.
Всього землі до Жовтневої революції було 2000 десятин, з них поміщицької – 400 десятин, куркульської – 1200 і середняків та бідняків – 400 десятин. Селяни цю поміщицьку землю обробляли самі і половину врожаю віддавали поміщику, крім того за 1 десятину землі селянин мусив відробити два дні, молотити ціпами за 12 коробку.
Понад 100 чоловік селянської бідноти працювали на ремонті залізниці, заробляли по 30-40 копійок за робочий день, який тривав не менше 12 годин.
В селі Високому відбувались революційні події пов’язані з повстанням проти царату, панів та інших гнобителів.
У січні 1918 року у селі була встановлена Радянська влада. Очолити Радянську владу на селі височани довірили Павлу Колеснику. Бідноту очолив Євдоким Журавель, який був головою комнезаму і головою земельної комісії. Споконвічна мрія селян здійснилась. Вони одержали землю, рясно политу кров ю батьків у боротьбі за щастя
1941 рік. Сотні височан пішли на фронт захищати Батьківщину, а Федот Данилович Матющенко знайшов дорогу до партизан. Він командував Шалигінським загоном, що входив до партизанського з єднання двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака.
9 вересня 1941 року непрохані «гості» прийшли у Високе. Було зруйноване колгоспне господарство, близько 150 сімей колгоспників лишилися без притулку на пожарищах своїх дворів. Горіли колгоспні ферми, а худобу окупанти відправляли до Німеччини. Молодь забирали у рабство. За час окупації вигнано з села на каторгу до Німеччини 95 чоловік. Близько 400 не повернулося з тих хто боронив рідну землю в лавах Радянської Армії. Багатьох височан розстріляли фашисти. Серед них директора школи Глущенка Миколу Платоновича, вчителя Купчинської початкової школи Гірченка Федора Карповича, голову сільської Ради Ярмольчика Никифора Павловича, секретаря сільської Ради ПросяникаІйова Федоровича, колгоспника Юву Романа Андрійовича, Андрія Пінчука, Андрія Шолика.
Було зруйновано клуб, колгоспні ферми. Рівно через 2 роки 9 вересня 1943 року було визволене від окупантів. Височани з потроєною енергією взялися до відбудови господарства. Орали землю коровами, боронували самотужки. Поверталися до мирної праці і воїни, поступово заліковувались рани, виходили із землянок люди новозбудовані хати, на ланах більшало сільськогосподарської техніки і творча праця на оновленій землі приносила щедрі плоди.
В 1950 році всі колгоспи об’єднались в один колгосп ім. Будьонного. В 1960 році побудована електростанція. Є в селі млин, олійниця, пилорама. В 1963 році вступає до ладу новий шкільний будинок на 4 класні кімнати, а до цього часу в селі була церковно-приходська школа, організована у 1918 році.
В 1964 році відкритий новий Будинок культури на 400 місць, де постійно демонструються кінофільми, відбуваються вистави та концерти, тут розміщена і бібліотека.
В жовтні місяці 1967 року була відкрита музейна кімната, яка проіснувала недовгий час. Музейні експонати передані в школу.
В центрі села у 1967 році споруджений пункт ПВО (пожарно-вартова охорона). З розвитком економіки держави в 1968 році село підключили в державну електромережу. Головою колгоспу працював Тарабара І. М. (1959 – 1968 р.р.)
Інтенсивно розвивалось сільське господарство під час керування колгоспом Сапона В. М. (1968 – 1976 р.р.)
Розпочато будівництво двоповерхової будівлі школи
18 листопада 1990 року відчинила свої двері нова будівля колгоспної контори. В цьому ж приміщенні на першому поверсі розмістилась Височанська сільська Рада. Голова с/ради Шеремет Семен Іванович. На другому поверсі - колгоспна контора. З окремого входу розмістилося відділення зв’язку.
В 1995 р. ксп «Височанське» перейменували на агрофірма «Височанська».
В цьому ж році пішла в дію колгоспна маслобойня. Розпочав працювати (осінню) млин. Відкрились два магазини агрофірми для продажу своєї продукції. Один в м. Борзні, а другий у с. Високому.
В 1995 році зусиллям жителів с. Високого приміщення магазину «Хозмаг» перебудували в церкву.
2005 рік – с. Високе газифікували.
4 вересня 2017 року, голова обласної державної адміністрації Валерій Куліч підписав розпорядження, яким затвердив висновок про відповідність Конституції та законам України чергових проектів рішень про добровільне об’єднання територіальних громад.
Цими проектами передбачено об’єднання територіальних громад Височанської, Великодочинської, Головеньківської, Новомлинівської, Носелівської, Тростянської сільських рад Борзнянського району Чернігівської області у Височанську сільську об’єднану територіальну громаду з центром у селі Високе.
Таким чином на Чернігівщині 24 грудня 2017 року було створено ще одну сільську ОТГ – Височанську.